Почему американцев прозвали пиндосами

Обидная кличка закрепилась за американскими солдатами после конфликта в Косово. Что она означает? (3 фотографии)

Кличку дали солдатам за большое количество амуниции. Если солдат будет ранен и окажется, что на нем не надет полный комплект защитного снаряжения, никакой страховки он не получит, лечиться придется за свой счет, что очень дорого.

обсудить фото (0).#

В комплект снаряжения входит масса всего: бронежилет, каска, щитки на колени и локти, нож, автомат, патроны, гранаты, рация, приборы ночного видения, фляжка, фонарик, сухпаек и т.д. Общий вес достигает 40 кг.

обсудить фото (0).#

Естественно, бодренько ходит такой солдат только в боевиках, а в жизни ноги гнутся плохо, походка переваливающаяся, за это сербы и назвали их пингвинами (пиндос на сербском).

# американцы, клички, пиндосы, солдаты

101

Подпишитесь на RSS

19.09.2014

Также на ФотоТелеграфе:

+100:

19.09.2014 в 11:01

Из статьи: Пиндос на сербохорватском – «пингвин». Американцы хоть и прямоугольные головы, въехали быстро. Осерчали, но поделать было ничего нельзя. Можно вбомбить людей в каменный век, но поржать им не запретишь. Утёрлись американы. Правда есть в сети другая версия. Это слово произошло от испанского pendejos (идиот). Произносится, как «пендехос», если покороче, то пЕндос получается. Так латиносы американцев обзывают (не только солдат в Косово, а всех американцев оптом). Получается пЕндос для американцев тоже обидно. Ка-акие они нежненькие, слова не скажи. К нам пришёл, видимо сербский вариант. «Слово «пиндос» стало использоваться в общении военнослужащих российских подразделений миротворческих сил ООН в Косово в качестве национального прозвища всех военнослужащих США. В этом значении слово прозвучало с экранов российских телевизоров 7 ноября 1999 года, в репортаже из Косова. Солдат в интервью рассказал, что этим словом обозначают американских «миротворцев». Так же, на одном из совещании командующий российскими миротворцами в Косово генерал Евтухович сказал: «Товарищи офицеры, я вас прошу не называть пиндосов “пиндосами”, они на это очень обижаются». Примерно с этого времени слово «пиндос» обрело большую популярность и в современном русском сленге используется не только для обозначения военнослужащих США, но и по отношению к любому американцу. Кроме того, «Пиндосией», «Пиндостаном» (как вариант «Соединённые Штаты Пиндостана») или «Пиндустаном» в России стали иногда называть США. Слово «пиндосы» является оскорбительным, более допустимые варианты замены — «янки», «гринго», «американы» или «америкосы»». В заключении, хочу сказать, что каламбур генерала Евтуховича выложил в интернете кто-то из офицеров. Не утерпел служивый, ехидство победило военную дисциплину. С тех пор и пошло. В сети стало хорошим тоном называть америкосов пиндосами. Обидно им это или не обидно – пофиг. На обиженных воду возят.

0

+

–
Олег:

19.09.2014 в 11:06

Похоже на ФОТОТЕЛЕГРАФЕ сегодня День Открытых Дверей.
Кстати, господа админы, только мне не приходят уведомления о новых комментариях?

1

+

–
- Polkan:
  
  19.09.2014 в 11:39
  
  в каком смысле день открытых дверей?
  Уведомления сейчас проверим.
  
  0
  
  +
  
  –
  - Олег:
    
    19.09.2014 в 12:07
    
    В смысле, что две темы подряд, которые соберут по сотне-две комментов.
    
    0
    
    +
    
    –
- Polkan:
  
  19.09.2014 в 11:54
  
  Все починили. Должны снова приходить.
  Спасибо, что сообщили.
  
  0
  
  +
  
  –
  - Олег:
    
    19.09.2014 в 12:06
    
    Спасибо! Заработало!
    
    0
    
    +
    
    –
:

19.09.2014 в 11:16

Без всяких сомнений одна винтовка на десять солдат (как под Сталинградом) гораздо лучше, чем сорок кг. необходимой амуниции на одного человека!!!

1

+

–
- кибальчиш:
  
  19.09.2014 в 11:20
  
  да вы (м)чудак, батенька
  
  0
  
  +
  
  –
  - :
    
    19.09.2014 в 11:24
    
    Ощути сарказм
    
    1
    
    +
    
    –
- Аноним:
  
  19.09.2014 в 11:21
  
  Для противника вообще находка, раз стрельнул и 40 кг всяких полезностей считай в кармане!
  
  0
  
  +
  
  –
  - :
    
    19.09.2014 в 11:27
    
    главное что бы на деле смог, а не как на унитазе “раз стрельнул”
    
    1
    
    +
    
    –
Йожик:

19.09.2014 в 11:36

Враки все это!
По сербски “пингвин” – “Пенгуин” (гуглтранслейт)

А пиндос лучше погуглить – корни уходят к презрительному названию греков (Πίνδος)

1

+

–
- :
  
  19.09.2014 в 12:05
  
  И что мы имеем в итоге: очередное словечко в русском языке не имеющее смысла.
  
  1
  
  +
  
  –
  - UR-MVV:
    
    19.09.2014 в 16:54
    
    А в современном русском языке все так. К примеру: ”элитный коттеджный поселок”. Вроде бы круто, а на самом деле убого. По другому уже будет не престижно.
    
    1
    
    +
    
    –
    - Олег:
      
      19.09.2014 в 17:00
      
      В русском языке круто – это когда “элитарный коттеджный посёлок”.
      
      0
      
      +
      
      –
- Blex:
  
  19.09.2014 в 12:44
  
  Про амуницию было интересно: чем больше весит противник, тем медленнее он бегает, а значит легче в него попасть. Надо им еще педложить носить раскладной стул и зонтик. :)
  Касательно “пиндосов”, проверять надо, товарищи, прежде чем публиковать:
  https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B8%D0%BD%D0%B4%D0%BE%D1%81
  https://translate.google.ru/?hl=ru#ru/sr/%D0%BF%D0%B8%D0%BD%D0%B3%D0%B2%D0%B8%D0%BD
  
  0
  
  +
  
  –
Злой Укроп:

19.09.2014 в 13:23

А почему русских прозвали кацапами? Корни растут из тюркского: мясник, палач, живодёр.

-1

+

–
- Вова Тернополь:
  
  19.09.2014 в 13:36
  
  А я почему – то думал, что прозвали из-за бород – как у цапа. А почему москали?
  
  1
  
  +
  
  –
  - KS:
    
    19.09.2014 в 19:07
    
    Это дейсвительно из-за бород. Еще у Гоголя в “Вечерах..” упоминается это слово “кацап” и к нему дается пояснение – так называют русских с такой бородкой клином, тогда так носили многие,особенно купечество она и правда похожа как у козлов).
    
    0
    
    +
    
    –
- Олег:
  
  19.09.2014 в 13:36
  
  А что это вдруг украинцы начали говорить по-тюркски? Даже про свой язык и историю ничего не знаете, чатлане.
  
  0
  
  +
  
  –
  - Вова Тернополь:
    
    19.09.2014 в 13:49
    
    Ой как смешно. Типа вы знаете……Ах да вы все и про всех знаете
    
    1
    
    +
    
    –
    - Олег:
      
      19.09.2014 в 13:59
      
      Нет, всё не знаю, но ОЧЕНЬ сомневаюсь, что украинцы по-татарски начали ругаться
      
      -1
      
      +
      
      –
  - Злой Укроп:
    
    19.09.2014 в 21:58
    
    Олег,
    тюркских слов до хрена и в русском языке, но это знание доступно только людям думающим. Кацапы к ним, судя по тебе, явно не принадлежат. “Москва – третий Рим” – это у вас вершина мудрости.
    Рекомендую (вдруг осилишь): Билык Иван Иванович “Аксиомы недоказанных традиций”.
    Ну или накрайняк – Николай Костомаров “История России в жизнеописаниях”. Правда, сомневаюсь. Не вписывается Костомаров в современную русскую мифологию.
    
    0
    
    +
    
    –
    - разведбад:
      
      19.09.2014 в 22:17
      
      Укроп пригнали мы зубры-мазы и дернул меня лукавый ремонтировать регулировать не по офицальной заводской инструкции а по “умной книжке кузнецова” тоже мне очень авторитетным и умным данный персонаж кончилось несколькими коленвалами(дорогостоящая деталь двигателя) может не такие они и умные новоявленые гении а?
      
      0
      
      +
      
      –
      - Злой Укроп:
        
        19.09.2014 в 23:30
        
        Что я могу сказать? Учите матчасть (с)
        
        0
        
        +
        
        –
        
        разведбад:
        
        20.09.2014 в 09:04
        
        Да нет батенька,это я к слову провести так сказать аналогию/с/ вы же пытаетесь заставить нас историю по костомарову он с одной стороны немного был професором так и кузнецов по документам не дурак. А кирило-мифодиевский заговор так то по вашему не националистическая организация,а идея вечевого начала украины и самодержавно-рабского великорусского тоесть превосходство одной нации/или ее части/ над другой это не нацизм? А идея разрушения австро-вегнгрии и российской империи и создание славянской унии это не передел границ и создание сверх державы? Это все не проэцируется на Германию 30_х? Это не является идеями нацизма.Такчто укропчик книжки бывают не только полезными,но и вредными/что я и хотел показать аналогией с кузнецовым только с руководством по эксплуатации ошибки видно сразу,и их можно исправить хотя и дорго,а попытки исправить историю гораздо плачевнее/тем более когда их читают люди не способные к анализу,попробуйте Пикуля.
        
        0
        
        +
        
        –
        
        разведбад:
        
        20.09.2014 в 09:06
        
        Хотя Костомаров был против крепостного права.
        
        0
        
        +
        
        –
        
        Злой Укроп:
        
        20.09.2014 в 09:24
        
        Ты бы ещё Акунина предложил.
        Ну конечно, современная историческая наука раши представляет русских не иначе как потомками арийского племени. Арийцы ордынского разлива, блин.
        Куда уж нам до вас.
        
        0
        
        +
        
        –
        
        разведбат:
        
        20.09.2014 в 16:27
        
        Укроп сдаётся мне что ты и вправду 24тырка,или вы с ней состоите в одном фан клубе.При малейшей аргументации вместо контр аргументов фанатично-истерические вопли,объясни где я не прав,я читал его давно,ты уж извини но по совету немного не адекватного сектанта,он в то время ошивался в экопоселении оказавшемся на поверку тоталитарной сектой,мы с его мамкой его забирали и он мне впарил эту книжицу. Фанатики они видят не то что написано,а то что хотят видеть,и людей чьё мнение не совпадает с их единственно правильным считают не просвящёнными(просветлёнными-посвящёнными в тайные знания)идиотами.Задорнов тоже со сцены про историю гнёт для кого-то это тоже возможно является истиной.
        
        0
        
        +
        
        –
    - Олег:
      
      20.09.2014 в 09:51
      
      Я живу в КАЗАНИ, мне не надо объяснять сколько тюркских слов в русском языке. Вы просто почитайте комментарии своих соотечественников (да и свои), в которых не допускается сама возможность заимствования истинными украинцами (по-вашему истинными русами) тюркских слов. Это же мы – татары, финно-угры, мордва. Налицо раздвоение мнений в унитарном государстве.
      
      0
      
      +
      
      –
Вова Тернополь:

19.09.2014 в 13:56

А москали наверно от слова Москва, москвали чтоль?

0

+

–
- Олег:
  
  19.09.2014 в 14:03
  
  Ну, типа того…
  
  0
  
  +
  
  –
- Какжетак:
  
  19.09.2014 в 15:16
  
  Вова, чтобы отличать русского подданного Польского королевства от русского подданного Московского царства. То есть, Вова, в 16-17 веках и мы и вы считали себя русскими, просто подданство было разное.
  
  0
  
  +
  
  –
- UR-MVV:
  
  19.09.2014 в 16:56
  
  Москаль – это рекрут, служивший в армии 25 лет.
  
  0
  
  +
  
  –
Вова Тернополь:

19.09.2014 в 15:28

Тоесть казаки Запорожской сечи были польскими поддаными ????

0

+

–
- Какжетак:
  
  19.09.2014 в 15:32
  
  Формально да. Просто они не признавали этого подданства. Ну в точности, как нынешние жители Донбасса))) Украина сейчас идет по пути Польши времен Богдана Хмельницкого. Напомнить, чем это закончилось?
  
  0
  
  +
  
  –
  - Вова Тернополь:
    
    19.09.2014 в 15:37
    
    Хмельницкий продался России ?
    
    0
    
    +
    
    –
    - Аноним:
      
      23.09.2014 в 08:38
      
      Перечитай хотя бы “Тараса Бульбу”, там казаки под ляхами были, не все, вот и подорвались против них.
      
      0
      
      +
      
      –
Вова Тернополь:

19.09.2014 в 15:35

Русским себя я считать не могу. Русичем да – Киевская Русь, а конкретнее Галицко-Волынское княжество ……

0

+

–
- Олег:
  
  19.09.2014 в 15:38
  
  А может Вы русин? Кстати, как они у вас там поживают?
  
  0
  
  +
  
  –
- Какжетак:
  
  19.09.2014 в 15:45
  
  Вова, да хоть горшком, это все только слова. Сути они не изменят. Мы – бывший один народ, который сперва разделили, а потом насмерть поссорили, при нашем общем участии, увы.
  Хотите считаться изначально отдельным народом великих укров, на здоровье. Это, конечно, льстит самолюбию. И здорово помогает манипуляторам, поступающим с нами по принципу “разделяй и властвуй”. Вместе (не одним государством, хрен с ним, раз уж вам так нужна собственная отдельная государственность, а просто поддерживая друг друга и вступаясь друг за друга)мы могли бы быть сильнее. Но вы предпочли новых друзей, которые, как только в вас отпадет надобность, забьют на вас вот такой болт! В результате и вам плохо и нам. А где-то ручки потирают.
  
  0
  
  +
  
  –
  - Вова Тернополь:
    
    19.09.2014 в 15:56
    
    А когда мы разделились, и как это было – наверно еще со времен Ивана Грозного или раньше?
    
    0
    
    +
    
    –
  - Вова Тернополь:
    
    19.09.2014 в 16:03
    
    Тарас Шевченко о Богдане Хмельницком…не зню поймеш ли на украинском
    РОЗРИТА МОГИЛА
    
    Світе тихий, краю милий,
    
    Моя Україно,
    
    За що тебе сплюндровано,
    
    За що, мамо, гинеш?
    
    Чи ти рано до схід сонця
    
    Богу не молилась,
    
    Чи ти діточок непевних
    
    Звичаю не вчила?
    
    «Молилася, турбувалась,
    
    День і ніч не спала,
    
    Малих діток доглядала,
    
    Звичаю навчала.
    
    Виростали мої квіти,
    
    Мої добрі діти,
    
    Панувала і я колись
    
    На широкім світі,
    
    Панувала… Ой Богдане!
    
    Нерозумний сину!
    
    Подивись тепер на матір,
    
    На свою Вкраїну,
    
    Що, колишучи, співала
    
    Про свою недолю,
    
    Що, співаючи, ридала,
    
    Виглядала волю.
    
    Ой Богдане, Богданочку,
    
    Якби була знала,
    
    У колисці б задушила,
    
    Під серцем приспала.
    
    Степи мої запродані
    
    Жидові, німоті,
    
    Сини мої на чужині,
    
    На чужій роботі. /253/
    
    Дніпро, брат мій, висихає,
    
    Мене покидає,
    
    І могили мої милі
    
    Москаль розриває…
    
    Нехай риє, розкопує,
    
    Не своє шукає,
    
    А тим часом перевертні
    
    Нехай підростають
    
    Та поможуть москалеві
    
    Господарювати,
    
    Та з матері полатану
    
    Сорочку знімати.
    
    Помагайте, недолюдки,
    
    Матір катувати».
    
    Начетверо розкопана,
    
    Розрита могила.
    
    Чого вони там шукали?
    
    Що там схоронили
    
    Старі батьки? Ех, якби-то,
    
    Якби-то найшли те, що там схоронили,
    
    Не плакали б діти, мати не журилась.
    
    0
    
    +
    
    –
    - Какжетак:
      
      19.09.2014 в 16:18
      
      Да все понятно. Не от хорошей жизни пошли запорожцы на поклон к московскму царю. Выбор не богат был. Или к полякам, которые православных за людей не особо считали, либо к туркам, сам понимаешь… Богданчик ваш ко всем засылал. Выбрал единокровных единоверцев. В одиночку все равно не выжили бы. И уж по национальному принципу вас ни в царской России, ни в СССР не гнобили. Напомнить, откуда родом были два подряд генсека?
      Все невзгоды и притеснения русские и украинцы поровну делили. Одинаково херово было и русским и украинским крепостным (отсюда обида Т.Шевченко, крепостного) и русским/украинским колхозникам.
      
      0
      
      +
      
      –
      - Вова Тернополь:
        
        19.09.2014 в 16:37
        
        И все таки – когда мы разделились, и как это было. Вот была Киевска Русь едина и тут не стало. Я в истории очень слаб, но гдето слышал что уже РУССКИЕ жгли Киев похлешче татаров. А на счет Богданчика – он типа попросил помощи у царя, а царь взял и загарбал или как?
        
        0
        
        +
        
        –
        
        Какжетак:
        
        19.09.2014 в 16:51
        
        Википедия тебе в помощь, с Гуглом)))
        Царь, Алексей Михайлович Тишайший с третьего раза только согласился принять запорожцев в подданство. Ведь это означало войну с Польшей, которая Московскому царству в те поры в х.. не уперлась. Совсем недавно еще Смутное время пережили, едва оправились.
        
        0
        
        +
        
        –
        
        Олег:
        
        19.09.2014 в 16:54
        
        “Удельная Русь появилась в начале XII века после смерти Мстислава Великого, и была она разделена на несколько кусков — «уделов». Причиной этому стал съезд князей в Любече в XI веке, где Мономах сказал: «Каждый правит своими землями»; в итоге все князья отделили свои земли, сделав их отдельными государствами: так появились Владимиро-Суздальское, Галицко-Волынское, Новгород-Северское, Муромское, Киевское и прочие княжества, а к XII веку Русь вообще состояла из 250 отдельных государств. И вроде бы ничего, но в результате вражды князей княжество Литовское спи..дило Смоленск, который мы заберём обратно лишь через 100 с лишним лет, а потом снова просрём.” (с) Лукоморье
        
        0
        
        +
        
        –
        
        Вова Тернополь:
        
        19.09.2014 в 17:35
        
        А че у Мономаха монгольская шапка ? За что и у кого он получил ее?
        
        0
        
        +
        
        –
        
        Олег:
        
        19.09.2014 в 17:55
        
        Ну, кто же из ныне здравствующих помнит что там было в ниже средние века? Скорее всего спёрли у кого-нибудь шапку, да украсили камнями для понтов. Зачем копать так глубоко?
        
        0
        
        +
        
        –
        
        Вова Тернополь:
        
        19.09.2014 в 17:57
        
        Уууух злодеи !
        
        0
        
        +
        
        –
        
        Вова Тернополь:
        
        19.09.2014 в 18:00
        
        Монгольские пацаны на вас в суд подадут и больше к вам не приедут со своим государственным хором петь
        
        0
        
        +
        
        –
        
        UA:
        
        25.09.2014 в 04:53
        
        Київська Русь – перша українська держава
        Усі держави мають конкретну етнічну належність. Цілком очевидна етнічна належність національних держав, межі яких у цілому збігаються з межами етнічних територій державного етносу (Франція, Німеччина, Польща, Чехія тощо). Однак імперії, що охоплюють батьківщини різних народів, також є державами не кількох, а якогось одного імперського етносу (Римська, Перська, Британська, Російська імперії). Якщо останню з названих “сплотила навеки Великая Русь”, то хто консолідував ранньосередньовічну імперію Київську Русь? Ця проблема історичної спадщини княжого Києва – ключова як для історії Східної Європи, так і для історії України та Росії зокрема.
        
        Проблема етнічної належності держави Київська Русь, її консолідуючого етносу давно вже стала предметом запеклої дискусії не тільки науковців, а й політиків. Для сучасної європейської історичної науки така ситуація ненормальна. Адже аналогічні Русі держави, що виникли одночасно з нею в ІХ-Х століттях на англійських, французьких, німецьких, чеських, польських, угорських землях, давно і одностайно вважаються державами відповідних народів. На цьому тлі суперечка довкола національності жителів княжого Києва виглядає дивно і пояснюється не так нестачею наукових джерел, як зайвою політизацією питання.
        
        Офіційна радянська історіографія, продовжуючи традиції російської імперської історичної науки, вперто заперечувала право українців розглядати Київську Русь як перший етап державного буття українського народу. І зрозуміло чому. Адже імперські вчені давно вже проголосили Київську Русь найдавнішою стадією розвитку російської державності. Це проголошення було головним ідеологічним виправданням експансії Московської імперії на терени України, Білорусі, Східної Балтії. Протягом майже 500 років московські правителі заявляли свої династичні права на землі нібито найдавнішої російської держави Київська Русь і наполегливо добивалися здійснення цього права шляхом агресії па землі західних сусідів.
        
        Українська історіографія, що виросла з етнічного самоусвідомлення українцями свого генетичного зв’язку з Південною Руссю, традиційно вважала княжий Київ українським (“Історія Русів” та ін.). Чому, починаючи історію міста Києва з кінця V століття (за академіком П.Толочком), ми воднораз відмовляємо в таких же глибоких коренях його споконвічним мешканцям – українцям? Якщо вони з’явилися в столиці Русі значно пізніше, то слід визнати факт зміни етнічного складу населення міста в післятатарські часи. Але чого ж тоді гак по-українському звучать літописні київські топоніми – Печорська Лавра, Довбичка, річки Либідь, Киянка, урочище Угорське?
        
        Генетичним підґрунтям Київської Русі були південноруські літописні племена (деревляни, поляни, волиняни, хорвати, уличі, тиверці), що залишили археологічні пам’ятки лука-райковецької культури VПІ-ІХ століть. У той же час на території Польщі розвивалася подібна до неї культура, названа прапольською. Внаслідок консолідації цієї людності постало найдавніше польське королівство (IX-X ст.). Якщо європейська історична наука вважає слов’янське населення території Польщі VПІ-Х століть праполяками, чому лукарайковецьку культуру України та державу, що на ній постала, ми не маємо права вважати праукраїнською?
        
        Європейська історія свідчить, що більшість великих народів Європи починають свою національну історію з постання своїх незалежних держав у ІХ-Х століттях. Перші незалежні Французька та Німецька держави виникли 843 року внаслідок розпаду імперії Карла Великого на французьку й німецьку частини. Найдавніше Англійське королівство утворилося в IX столітті. Рівночасно виникло Празьке князівство чехів. А в X столітті починається державна історія поляків і мадярів. Тоді ж таки середньовічна держава утворилася на українських етнічних землях. Тому виключення Київської Русі з української національної історії суперечить логіці історичного процесу.
        
        Заперечуючи можливість безпосереднього виростання козацької України на спадщині Південної Русі нерідко пдкликаються на перерву в історичному розвитку, що нібито сталася після занепаду Русі під ударами татар і перед постанням козацтва, та на відмінність між культурою і мовою двох періодів української історії. Отже, чи була ця прірва між Руссю і козацькою Україною такою глибокою і широкою, що розділяла нібито два окремі народи?
        
        Наукові факти неспростовно свідчать, що матеріальна культура козацької України безпосередньо виросла з культури Південної Русі.
        
        За даними археології, форма й орнаментація глиняного посуду віддають етнічну своєрідність первісних народів. Тобто в давнину кожен етнос виготовляв властивий лише йому посуд. Пояснюється це тим, що кожна сім’я ліпила горщики для власних потреб і дуже сталі етнічні традиції виготовлення їх передавалися з покоління в покоління. Кераміка козацької України – безпосередня спадкоємиця традицій керамічного виробництва Київської Русі. А воно було генетичне пов’язане з ранньослов’янською керамікою середини І тисячоліття н.е. Інакше кажучи, археологи простежили безперервний розвиток виробництва традиційного українського посуду на Середній Наддніпрянщині, Волині, Галичині, Верхній Наддністрянщині протягом останніх півтори тисячі років.
        
        Те саме можна сказати й про традиційні житлові будівлі України. Пізньосередньовічне українське житло розвивалося безпосередньо па місцевому київському грунті й виросло з ранньослов’янського житлобудівництва. Отже, на українських етнічних територіях між Карпатами і Середньою Наддніпрянщиною вчені виявили безперервну житлобудівну традицію від V століття н.е. до XX століття.
        
        Муроване церковне й світське будівництво в козацькій Україні було репрезентоване унікальним архітектурним явищем, що дістало назву українського бароко. Своєрідність його полягає в органічному поєднанні європейського бароко з архітектурною спадщиною Київської Русі, яка формувалася на Середній Наддніпрянщині з X століття. Продовженням культурних традицій Русі була і дерев’яна церковна українська архітектура XVII-XVIII століть.
        
        Уявлення про давньоруський одяг значною мірою грунтується на середньовічних зображеннях князів, знаті, духовенства. Однак верхівка руської суспільності одягалася, так би мовити, за інтернаціональною для аристократів усієї Європи модою. Це вбрання здебільшого істотно відрізнялося од традиційного народного, бо його законодавцями були Рим і Константинополь.
        
        Вивчаючи український національний одяг, етнографи дійшли висновку, що своє походження він веде навіть не від одягу Русі, а від давньослов’янського. Місцеві його особливості беруть початок від одягу племінних об’єднань VIII століття, про які пише Нестор Літописець. У народному строї людності Київської Русі вже виразно проступають специфічні особливості українського традиційного вбрання. Особливо це стосується одягу селянок: довга вишита сорочка, плахта, постоли, вінець у дівчат та намітка у жінок.
        
        Поховання жінки в національному українському строї археологи дослідили поблизу центру скандинавських вікінгів міста Бірки в Південній Швеції. Шведські дослідники датують його X століттям і вважають, що там поховано слов’янську невільницю, взяту в полон під час походу варягів на Русь1. Як видно з ілюстрації, одяг похованої є традиційним національним вбранням української жінки (характерна вишита сорочка специфічного крою, плахта, крайка, очіпок). Лише так звані черепахоподібні фібули на грудях запозичені зі скандинавського костюма. Одяг похованої тисячу років тому жінки переконливо свідчить про тісну етнічну спорідненість людності Південної Русі з історичними українцями. На думку фахівців Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, костюм похованої типологічне близький до традиційного вбрання українок Середньої Наддніпрянщини.
        
        Певні паралелі до козацького й селянського чоловічого одягу помітні в чоловічому вбранні X-XIV століть. Нагадаймо, як описав вигляд князя Святослава Ігоревича Лев Диякон: біла сорочка, оселедець, довгі вуса, голене підборіддя, сережка у вусі. Згідно з відомостями київських літописів, русичи носили кожухи, свити, опанчі, сорочки, які й за пізнього середньовіччя були невід’ємною частиною українського національного костюма.
        
        Обличчя українського етносу великою мірою визначає Іься яскравим і своєрідним фольклором (казки, легенди, повір’я, пісні, колядки, щедрівки, козацькі думи, звичаї та ін.), а також такими етнографічними елементами, як народна вишивка, різьблення на дереві, писанки тощо. Вони мають дуже глибокі місцеві корені, сягаючи на Правобережжі ранньослов’янських часів (початок І тис. до н.е.). Коли йдеться за добу Київської Русі, то немає сумніву, що український фольклор та народне мистецтво XVI-XX століть безпосередньо постали на південноруській основі.
        
        Козацтво – один з найвизначальніших чинників, що остаточно вплинув на формування українського народу. Власне козаки побудували другу Українську державу – Гетьманщину. Козацьке повстання на чолі з Богданом Хмельницьким створило умови для перенесення козацького полково-сотенного адміністративного устрою з Січі на всю Україну. Недарма в XVII-XVIII століттях її називали країною козаків, а українців – козацькою нацією.
        
        Однак козацтво – це не специфічний феномен обмеженого ХVІ-ХVПІ століттями періоду української історії. Його зумовлювали своєрідна українська геополітична ситуація, місце, яке займала Україна на середньовічній мапі Європи. Україна, перебуваючи на рубежі європейської цивілізації і агресивного Степу, весь час продукувала суспільну верству воїнів-захисників, що постійно впливала на характер, ментальність, культуру народу. Ця верства існувала вже в першій Українській державі – Русі. Згадаймо богатирські застави на межі зі Степом, витязів з билин київського циклу, героїчну боротьбу зі Степом руських князів Святослава, Володимира Мономаха, Ігоря. Протягом ХП-ХІІІ століть на півдні України з’являються бродники й берладники – вільні ватаги вояків, які, крім війни зі степовиками, займалися ухідництвом, торгівлею. Більшість учених вважає їх прямими попередниками козаків.
        
        Козацтво стало безпосереднім продовжувачем традицій дружин київських князів Х-ХІП століть. їх пов’язує між собою передусім лицарський кодекс поведінки, родинний принцип влаштування ватаг, культ меча, шаблі, коня, святі-покровителі Марія Покрова, св.ІОр, зовнішність (оселедець, вуса, гоління бороди, червоний колір стягів, зброї, одягу) тощо. Дружина Русі й українське козацтво були своєрідними виявами європейського лицарства, яке постало па дуже давніх індоєвропейських військових традиціях. Феодально-лицарський стан був стрижнем європейської цивілізації па середньовічному етапі розвитку. Н.Яковенко переконливо показала, як через українську шляхетсько-лицарську верству XIV-XVII століть козацтво успадкувало державотворчі традиції й ментальність боярсько-дружинної верстви Київської Русі?.
        
        Неодмінним складником лицарського культурного комплексу середньовічної Європи були співці лицарської слави – барди, скальди, трувери, менестрелі тощо. В Україні – це кобзарі, що відіграли величезну ролю у формуванні українського народу.
        
        Щодо змісту і форми кобзарства можна провести прямі паралелі, з одного боку, з європейською лицарською культурою, а з другого – з дружинною культурою Русі. Прямий попередник кобзарів пізнього середньовіччя – дружинний співець Боян, “що свої віщі персти на живії струни накладав, – вони самі князю славу рокотали”. Козацькі думи мають аналогії за структурою, формою, змістом як у богатирських билинах київського циклу та дружинному епосі “Слово о полку Ігоревім”, так і в сагах скандинавських вікінгів, лицарських баладах часів Карла Великого, короля Артура та хрестових походів. Український характер “Слова” й генетичний зв’язок з ним козацьких дум визнавав навіть В.Бєлінський, що, як відомо, не відзначався симпатіями до українців.
        
        Він писав: “Слово о полку Ігоревім” має на собі відбиток поетичного і людського духу Південної Русі, яка ще не знала варварського ярма татарщини і якій не були властиві грубість і дикість Північної Русі… Є щось тепле, шляхетне і людське у взаєминах дійових осіб цієї поеми. Це все, повторюємо, відгукується Південною Руссю, де й тепер ще так багато людяного й шляхетного в родинному укладі, де стосунки між статями грунтуються на любові, а жінка має права своєї статі; це все протилежне Південній Русі, де родинні стосунки грубі, жінка – рід свійської худоби, а любов цілком зайва річ у подружжі; порівняйте побут малоросійських селян з побутом селян російських, міщан, купців і почасти й інших верств, і ви пересвідчитеся в слушності нашого висновку про південне походження “Слова о полку Ігоревім” …Не можна не помітити чогось спільного між “Словом о полку Ігоревім” і козацькими малоросійськими піснями”. Про значну кількість українізмів у “Слові” пишуть лінгвісти. Зокрема, Г.Півторак стверджує, що майже половина лексики “Слова” – це надбання різних протоукраїнських діалектів XII століття. Він вказує й на генетичний зв’язок “Слова” та українських козацьких дум.
        
        Козацтво й кобзарство є своєрідним українським виявом загальноєвропейських лицарських традицій на пізньосеред-ньовічному етапі. Вони продовжували військові традиції попереднього етапу української історії – дружинні звичаї Х-ХІУ століть. Брак власного лицарського епосу в пізньосередньовічішї Московщині пояснюється знищенням тут Іваном Грозним незалежного феодальне-лицарського стану, місце якого посіло абсолютно залежне від самодержця дворянство. Це на століття затримало утвердження громадянських свобід у російському суспільстві. Адже, як сказав російський філософ Г.Померанц, “європейська воля вся виросла з аристократичних та патриціальних вільностей”.
        
        Прямі паралелі до ментальності козацтва подибуємо в яскравих образах кпязів-лицарів Південної Русі – Святослава, “хороброго Мстислава”, що зарізав Редедю перед полками “косозькими”, князя Ігоря, що гукає дружинникам перед нерівним боєм з половцями: “Краще вже потятим бути, ніж полоненим” та багатьох інших. Саме на цьому грунті постали напів-легендарні герої українського козацтва Байда Вишневецький, Наливайко, Сірко, Палій, Ґонта, оспівані в думах кобзарів і в творах Тараса Шевченка та Миколи Гоголя. Отже, до сформування характерів козацької України неабияк спричинилася дружинне-лицарська ментальність Київської Русі, яку зберегла і привнесла в козацьке середовище українська шляхта XIV-XVI століть.
        
        Істотною ознакою всякого етносу є мова. Якою ж мовою говорили русичі в стародавньому Києві?
        
        Розпад єдиної праслов’янської мови відбувся майже півтори тисячі років тому. За даними археології, саме в той час почалося інтенсивне розселення слов’ян зі своєї прабатьківщини між Карпатами і Середньою Наддніпрянщиною по Дунаю, в басейн Лаби та Одри, на Балкани, на Верхній Дніпро та на Волхов, по Десні на Сейм та Оку. З IX століття простежуються окремі східнослов’янські діалекти, які спочатку мало відрізнялися один від одного. А втім, уже з XI століття, на думку А.Кримського, “мова Наддніпрянщини та Червоної Русі (Галичина) – це цілком рельєфна, певно означена, яскраво індивідуальна одиниця. І в ній надто легко і виразно можна пізнати прямого предка сучасної української мови, бо вона ж має в собі величезну частину сьогочасних українських особливостей”.
        
        Сучасні лінгвісти також відзначають у мові Південної Русі XI століття наявність багатьох визначальних для української мови особливостей7. Серед них найвиразніші – це дієслова на – ти (жити, нести тощо), на – мо (маємо, віруємо, даємо та ін.), кличний відмінок іменника – (брате, дружино, Петре тощо), м’яке “г”, злиття “ы” та “і” в середнє “и”, і особливо вживання голосної “і” на місці давнього “Е”, де білоруси й росіяни вживають “є”. Наприклад, літо, сніг, сіно, віче, діло, гріх, віз, ліс, діти тощо. Лінгвісти пояснюють ці розбіжності формуванням української мови на основі південнослов’янських говірок уличів, тиверців, волинян, деревлян, білих хорватів, полян, а російської і білоруської – на основі північнослов’янських говірок дреговичів, радимичів, кривичів.
        
        Цікаві дані щодо виразних українських елементів у мові Південної Русі наводить Г.Півторак. На його думку, в письмових джерелах Галичини, Києва, Чернігова ХІ-ХІІІ століть вже очевидна українська мовна специфіка. Дослідник доходить висновку, що “на народному рівні “давньоруської” мови ніколи не було, а існували близькоспоріднені східнослов’янські діалекти”. Серед них на кінець XII століття простежуються три праукраїнські діалекти: галицько-волинський, поліський і карпатський. Лише у ХVІ-ХVІІ століттях виникає південно-східний український діалект внаслідок міграції людності з Київщини, а надто з Волині до лісостепового Лівобережжя. Г.Півторак підкреслює провідну ролю галицько-волинського діалекту у формуванні української мови. Саме з ним пов’язані її згадані вище особливості.
        
        Як відомо, русичі писали запозиченою з Візантії староболгарською, або церковнослов’янською мовою, що дуже відрізнялася від їхньої рідної мови, вживаної лише в усному спілкуванні. А проте уважне дослідження київських і галицьких літописів та світської літератури ХІ-ХІІІ століть, розпочате А.Кримським і продовжене сучасними лінгвістами, відкрило і в цих текстах чималий шар української лексики. Ось лише деякі приклади: парубок, виникнути, окріп, глум, вежа, батіг, виринути, недбальство, віття, гілля, колода, жито, стегно, лічба, сякий, кицька, трясця, коло, яруга, кожух, оболонь, гай, полонина, гребля, рілля, глей, глечик, багаття, криниця, збіжжя, лазня та багато інших. Під Києвом знайдено меча XI століття з написом “коваль Людота” тощо.
        
        Дані сучасного мовознавства дають підстави твердити, що початок формування української мови припадає на VI століття9. В ХІ-ХІІІ століттях Південна Русь говорила праукраїнською мовою. Далі на північ у цей час формувалися прабілоруська й праросійська мови.
        
        Важливо, що татарська навала й бездержавне існування українського етносу в ХVI-ХVІ століттях не перервала тяглості етнічної самосвідомості українців. Тогочасна українська людність усвідомлювала себе прямим нащадком Київської Русі. Етнонім Русь тоді асоціювався передусім з українцями та їхньою державою. І це закономірно. Бо ж він виник у VІ-ХІ століттях як перша назва праукраїнців, їхніх етнічних земель та першої української держави на Середній Наддніпрянщині. Як і за часів Київської Русі, ця людність і далі називала себе руським народом. Вона добре усвідомлювала свою етнічну окремішність від сусідів ляхів (поляків), литвинів (білорусів) і москалів (росіян). Сусіди також вважали їх окремим народом – черкесами (“люди зброї” в перекладі з адигейської). Державу Богдана Хмельницького називали Руссю, Руським князівством, а його самого “самодержцем руським”. Тобто етнонім Русь зберігався за його першими носіями – українцями і в пізньому середньовіччі. В українців цю назву відібрав північно-східиий сусід після підкорення України Московською імперією.
        
        Козацтво – провідний стан гетьманської держави – розумілося українською суспільністю як прямий нащадок і спадкоємець традицій княжих дружин Київської Русі. “Се ж бо те плем’я славного народу Руського[…], що за Олега, монарха руського, в своїх моноксилах плавало по морю[…] і Константинополь штурмувало. Се ж вони за Володимира, святого монарха руського, воювали Грецію, Македонію, Іллірик. Се ж їх предки разом з Володимиром хрестилися”, – писало київське духовенство про козаків на початку XVII століття.
        
        Українці належать до народів з визначеним антропологічним типом. Цей український тип окреслили видатний український антрополог Ф.Вовк та його учні. Для більшості українців характерні відносно високий зріст, довгі ноги, смуглявий колір шкіри, темне волосся та очі, кругла голова, довгасте обличчя, прямий ніс. Ці особливості будови тіла спостерігаються в 60-80 відсотків сучасної сільської людності України. На периферії українських етнічних теренів-домішки інших антропологічних типів.
        
        Згідно з поглядами французьких учених Ф.Амі та Ж.Денікера, усі слов’яни належать до двох основних антропологічних типів: північного віслянського і південного динарського. Віслянський тип (полаби, поляки, білоруси й росіяни) характеризується відносно невеликим зростом, ясним волоссям і порівняно довгим черепом. Динарському антропологічному типові (українці, серби, хорвати, словаки, чехи) властиві високий зріст, темне волосся, короткоголовість, тобто ті ознаки, що визначальні, згідно з Ф.Вовком, для більшості українців. Цей антропологічний тип домінує на Правобережній Україні, за винятком надчорноморських степів, протягом останніх трьох тисячоліть. До 1 нього належала переважна більшість людності Галичини, Волині, Поділля, Середньої Наддніпрянщини Х-ХІУ століть, козацької України, належить і корінне населення сучасної України.
        
        Отже, сучасні українці генетично пов’язані з людністю Південної Русі – на відміну од більшості білорусів і росіян, що становлять інший антропологічний тип.
        
        Таким чином, прірва між києво-руським і козацьким періодами української історії не була такою широкою і глибокою, щоб твердити, ніби вона розділяє два окремі етноси. Традиція першої історичної української держави Русі в Галичині перервалася 1340 року, коли помер останній представник династії Данила Галицького. У Києві це сталося щойно 1471 року, з ліквідацією Литвою князівства Київського. А всього лише через двадцять років по тому, 1490 року, вперше в письмовому джерелі згадано українських козаків”на нижньому Дніпрі, що символізує початок козацької доби в історії України. Велику ролю в успадкуванні культурних, духовних, державних надбань Київської Русі людністю козацької України відіграли Київ та інші міста Південної Русі. Монастирі й собори як осередки культури, письменства, духовності, традицій Русі донесли їх до козацької доби, бо не припиняли своєї діяльності і за найгірших для України часів. Українці XVI-XVIII століть усвідомлювали себе нащадками культурних, духовних традицій стародавнього Києва. Недарма саме тоді відбудовано давньоруські святині – Софію Київську, Спас на Берестові, Десятинну церкву.
        
        Про це свідчить і культ київських князів у письмових джерелах козацької України. Цьому ж сприяло й зосередження в містах освічених людей, як також нащадків руської аристократії, що пам’ятала свій родовід, а значить, і історію країни, незрівнянно краще, ніж простолюд. Найголовніші політичні, культурні, духовні, економічні центри Південної Русі залишилися провідними і за козацької доби, тривким, нерозривним зв’язком, сполучивши ці два періоди української історії.
        
        Вже йшлося про українську шляхту як носія державницьких традицій та історичної пам’яті Київської Русі в “темні” ХІV-ХVІ віки української історії. У XVII столітті вона трансформувалася в козацьку старшину, передавши козацтву традиції княжого Києва, забезпечивши українській історії неперервну тяглість.
        
        Отже, згідно з даними історії, археології, етнографії, мовознавства, антропології, українці ХVІ-ХVПІ століть за основними етновизначальними показниками (культура, мова, етнічна територія, ментальність, свідомість, антропологічний тип) були безпосередніми генетичними нащадками людності Південної Русі Х-ХІV століть. Русичі Середньої Наддніпрянщини, Волині, Галичини, Поділля за етнічними ознаками – це праукраїнці, що створили державу Русь зі столицею у Києві.
        
        Реконструкція одягу слов’янської бранки з поховання Х ст. поблизу центру вікінгів м.Бірки в Південній Швеції і тогочасної варязької жінки. Обидві вони носили на грудях по дві черепахоподібні фібули – типові прикраси скандинавських вікінгів Х-ХІ ст.
        
        Постає питання, а чи не були генетичні зв’язки білоруського й російського народів із стародавнім Києвом та його культурою і мовою такими ж безпосередніми й тісними, як і українців? Очевидно, що ні, хоч би через те, що українці стало жили і живуть на Київщині, а згадані їхні сусіди на значній відстані від політичного й культурного центру Русі. До того ж відмінна од українців і етногенеза цих народів. Своєрідність етногенези білорусів полягає в участі у ній балтів, а росіян – фіно-угрів. Відомий російський історик М.Покровський вважав, що в жилах великоросів тече 80 відсотків фінської крові. Велику ролю фінів у формуванні російського етносу відзначають і московські антропологи.
        
        Археологічні матеріали переконливо засвідчують специфіку матеріальної культури (керамічне виробництво, житлобудування, традиційний одяг, прикраси тощо) прабілорусів і праросіян ХІ-ХШ століть порівняно з культурою праукраїнців. Дослідники пояснюють це передусім сильним впливом на північну частину східних слов’ян балтських і фінських культурних традицій. Вони виявляються у фольклорі, етнографії, традиційному одязі, домобудуванні та в інших елементах матеріальної культури білорусів і росіян. Так, росіяни запозичили з фінської традиційної культури знамениті пельмені, баню, матрьошку, “избушку” на курячих ніжках, багатий “ведмежий” фольклор тощо.
        
        Якщо церковна архітектура козацької України успадкувала будівельні традиції Південної Русі, то архітектура Московської держави продовжувала традиції Пскова і Новгорода ХІ-ХІV століть.
        
        Вище вже згадувалося, що лицарство є одним з визначальних елементів європейської цивілізації на середньовічному етапі розвитку. Велике його значення і в українській історії. Азійським деспотіям лицарський стан не властивий. А що Московська держава сформувалася в XIV столітті під сильним впливом Золотої Орди, то Росії не відоме лицарство в європейському розумінні. Далеких нащадків феодально-лицарського стану княжої Русі бояр остаточно знищив у XVI столітті Іван Грозний за допомогою татарської опричини. Саме від цього служилого, повністю залежного від самодержця стану походить російське дворянство. Відповідно в пізньосередньовічній Московщині не було співців лицарської слави, а значить, і власного лицарського епосу. Це істотно відрізняло Московщину не тільки від Західної Європи, а й від України.
        
        Тимчасом як корені ментальності українського козацтва сягають лицарського кодексу княжих дружин Південної Русі, то цього не скажеш про Московську Русь. Засадничу відмінність між князями Київської і Московської Русі наголошував видатний російський історик С.Соловйов: “Південні князі здебільшого були надзвичайно хоробрі, вміли у себе вдома і в чужих краях честь свою взяти; дружини були подібні до своїх вождів… У поведінці князів Північної Русі ми не помічаємо того блиску, який бачимо у поведінці князів-витязів Півдня. Північні князі-власники не люблять вирішувати суперечок зброєю, вдаються до неї тільки в крайньому випадку, коли успіх безсумнівний… Усі вони схожі один на одного”.
        
        Академік А.Пиши в “Истории русской литературы” писав: “Не підлягає сумніву етнографічна відмінність давньої півночі і півдня… Як давній Святослав з його чубом і його норовом нагадує в потомстві не московського великороса, а радше південно-руського казака, так ліричний епос “Слова о полку Ігоревім” озветься не в північнім пісні, а радше в південноруській думі”.
        
        Тобто на відміну од України ні дружинно-лицарська культура Русі, ні її ментальність не були успадковані Московською державою ХІV-ХVІІ століть тією мірою, якою вони були успадковані козацькою Україною.
        
        Немає сумніву, що культурні традиції Південної, Київської Русі були важливою складовою історико-культурного підґрунтя білоруського і російського народів. Проте па протилежність українцям, які є прямими етнічними нащадками людності княжого Києва, Галича, Чернігова,
        
        російська й білоруська етнічна специфіка становлять продукт їхнього саморозвитку в умовах власних етнічних територій. Росіяни й білоруси є нащадками давнього Києва такою ж мірою, як литовці, українці чи узбеки є етнічними спадкоємцями державотворчого етносу Російської імперії. Звичайно, їхня культура ввібрала в себе елементи культури російської метрополії, але від цього вони не стали росіянами. Як росіяни розбудовували Російську імперію, так праукраїнці були творцями й будівничими Київської Русі. Це ранньосередньовічна імперія, державотворчим етносом якої стали південні русичі, або праукраїнці. Київська Русь – перша українська держава, підвалина державної історії України.
        
        Прибічники тези про пізніший час сформування українців часто аргументують свою позицію тим, що сам етнонім “українці” поширився лише за пізнього середньовіччя. Однак зміна народом своєї самоназви не є чимсь екстраординарним в європейській історії. Так, середньовічні поляки звалися ляхами, румуни – волохами. Росіяни остаточно відмовилися від етноніму московити лише за Петра І, на початку XVIII століття, і сталося це значною мірою з політичних міркувань. Тобто те, що людність Південної Русі Х-ХІ1І століть називалася не українцями, а русами аж ніяк не заперечує того факту, що в етнічному розумінні вони були українцями на княжому етапі історичного розвитку цього етносу.
        
        Отже, маємо вагомі наукові підстави вважати, що Київську Русь як державу консолідував не міфічний давньоруський етнос, а праукраїнці на давньоруському етапі свого історичного розвитку. За це промовляють численні руські й іноземні писемні джерела, безліч даних археології, мовознавства, етнографії, антропології та інших наук.
        
        Зі сказаного, звісно, не випливає, що південні русичі вже були справжніми українцями, які мовою, культурою, ментальністю не відрізнялися від людності козацької чи сучасної України. Основні риси українського етносу в той час лише формувалися. Тому південних русичів як безпосередніх пращурів українців точніше називати праукраїнцями. Наскільки мешканців Лондона, Парижа, Праги та Ґнезна Х-ХІІІ століть можна вважати відповідно англійцями, французами, чехами та поляки, настільки людність тогочасних Києва, Галича, Чернігова була українцями.
        
        0
        
        +
        
        –
        
        Олег:
        
        25.09.2014 в 14:06
        
        Вот и протоукры всплыли. Давно мы вас ждали.
        
        0
        
        +
        
        –
        
        UA:
        
        25.09.2014 в 04:56
        
        http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=GxTyHdghVXo#!
        
        0
        
        +
        
        –
        
        UA:
        
        25.09.2014 в 05:03
        
        http://patent.net.ua/intellectus/inteligibilisation/facts/24/ua.html
        
        0
        
        +
        
        –
    - Какжетак:
      
      19.09.2014 в 16:43
      
      И вообще, заметил я, что вы, украинцы, старательно ищете в прошлом мнимые и реальные обиды и расчесываете их, как неверная жена, для оправдания своей неверности)))
      Ну вот отрезали руку у человека, потом стали обратно пришивать, да поздно, не приживается. Обидно конечно, но перетерпеть можно. Но когда эта рука отрезанная тебе факи показывает, да норовит исподтишка под ребра ткнуть…
      Вообще, Вова, обрати внимание, что сремся мы с душой, не формально. Так срутся очень близкие люди, неравнодушные друг другу. Обиды припоминают, убедить другого в его вине хотят. Желают в глубине души, чтобы он, другой, повинился, признал свою неправоту. Не так ссорятся люди чужие. Послали друг друга нах и разбежались.
      
      0
      
      +
      
      –
  - UR-MVV:
    
    19.09.2014 в 16:59
    
    У вас тоже новые друзья. К примеру Зимбабве. Лучше с ними, чем с хохлами. Так можно понять ваше настроение?
    
    0
    
    +
    
    –
    - Какжетак:
      
      19.09.2014 в 17:24
      
      С хохлами, конечно, лучше)) Но они сами не захотели.
      
      0
      
      +
      
      –
      - Вова Тернополь:
        
        19.09.2014 в 17:46
        
        Ааа типа мой старший брат который живет по соседству, оттяпал часть моего двора, отрезал гад мне газовую трубу и на этую часть впустил бойцовских собак и говорит мне давай дружить по моих правилах или весь двор оттяпаю….
        
        0
        
        +
        
        –
        
        Какжетак:
        
        19.09.2014 в 18:02
        
        А мой младший брат сочиняет и распространяет про меня гадости, напустил к себе во двор моих недоброжелателей и мутит с ними против меня. Отжатое при разделе собственности имущество, которое я ему уступил по братски, против меня же использовать хочет. И при этом требует газ на халяву. Чтобы давал, как раньше, до ссоры.
        Будем дальше обиды считать?
        
        0
        
        +
        
        –
        
        Вова Тернополь:
        
        19.09.2014 в 18:09
        
        Не уступил. Наследство это – от дедушки Хруща. Я за газ платил. С кем хочу с тем и дружу, против тебя никого использовать не собирался, и нечего не мутил
        
        0
        
        +
        
        –
        
        :
        
        21.09.2014 в 11:53
        
        Ну как же не мутил? Как еще можно назвать пиндосов в Севастополе? Какой вообще иной смысл их там пребывания как ни против России?
        
        0
        
        +
        
        –
        
        Олег:
        
        19.09.2014 в 18:03
        
        Не не так. Сначала газовую трубу Вы с соседом вместе протянули от колодца (с газом), расположенного на участке соседа, в соседнюю деревню через Ваш участок. Соседу Вы перестали платить за газ т.к. считаете, что он клубнику украл, которую Вам дед соседа подарил (а на самом деле кулубника сама усами ушла). Сосед Вам газ перекрыл, Вы трубу продаёте инопланетянам. А собаки сами сбежались т.к. есть ещё пока чем поживиться…
        
        0
        
        +
        
        –
        
        Вова Тернополь:
        
        19.09.2014 в 18:17
        
        Да-да – сама ушла, сперли….Сами сбежались…по вашей команде
        
        0
        
        +
        
        –
        
        Олег:
        
        19.09.2014 в 18:24
        
        Тяжело с Вами
        “Революция, ты научила нас
        Верить в несправедливость добра.
        Сколько миров мы сжигаем в час
        Во имя твоего святого костра.”
        Ю. Шевчук, ДДТ
        
        0
        
        +
        
        –
        
        Какжетак:
        
        19.09.2014 в 18:11
        
        Подумай головой. Европе вы нужны, как рынок сбыта товаров и рынок дешевой рабочей силы, не более. А пиндосам – как источник головной боли для России. Чтобы с вами разбиралась, а не залупалась на Совете Безопасности ООН. Не мешала устанавливать свои порядки в мире.
        Пока сполняете, будет вам кусок малый. Но это же позорная роль, роль шестерки. И вы на нее сами согласились.
        
        0
        
        +
        
        –
        
        Вова Тернополь:
        
        19.09.2014 в 18:25
        
        Рынок сбыта? Да у нас и так все уже китайское. Европейское денежку стоит хорошую, которой у нас нет. Дешевой рабочей силы – может быть, но у нас эта сила еще дешевее. На счет пиндосов – я сам насторожен но все-таки как-никак гаранты какие-то, так-же и бриты
        
        0
        
        +
        
        –
        
        Олег:
        
        19.09.2014 в 18:31
        
        Кому это они в последние годы что-то гарантировали? Приведите пример, пожалуйста.
        
        0
        
        +
        
        –
        
        Вова Тернополь:
        
        19.09.2014 в 18:36
        
        Нету у меня примеров.
        
        0
        
        +
        
        –
        
        Олег:
        
        19.09.2014 в 18:40
        
        А у меня есть. Ираку они демократию принесли. Химическое оружие у них искали да так и не нашли. Теперь Ирак разваливается на части, а США возвращаться, чтобы до ума довести начатое не хотят. “Мы тут побомбим немножко, а с головорезами вы там на земле сами разбирайтесь”. Гаранты!
        
        0
        
        +
        
        –
        
        Злой Укроп:
        
        19.09.2014 в 23:48
        
        И у меня есть. Москва и Вашингтон типа давали Украине все возможные гарантии по Будапештскому меморандуму. И кинули те и другие. Ничем друг от друга не отличаясь. Дерьмо.
        А Россия ещё и Договор 1997 года похерила внаглую. Дважды дерьмо.
        
        0
        
        +
        
        –
        
        Олег:
        
        20.09.2014 в 10:04
        
        Не надо было законную власть свергать. Своими руками к власти привели нацистов и развалили страну. Думать надо было, прежде чем Севастополь натовцам предлагать .
        
        0
        
        +
        
        –
        
        Какжетак:
        
        19.09.2014 в 18:46
        
        Как сказал Путин (х-ло по-вашему): куда США влезут, там случается Сирия. (за дословность не ручаюсь, но смысл такой)
        Вот к вам влезли, и у вас теперь сирия. Правда, и мы поучаствовали, чего греха таить (самокритично вздыхает).
        Но в остальных-то местах, где после пиндосов бардак настает, мы точно не участвовали!
        
        0
        
        +
        
        –
        
        Вова Тернополь:
        
        19.09.2014 в 19:05
        
        Аааа Вы нигде вообще не участвовали? Абхазия, Осетия, Приднестровье. А если в ВАш Кремль теры запустили самолет, как 11 сентября в торговый дом Вы что, только б пальцем помахали – о так нельзя , больше так не делайте но-но хулиганы
        
        0
        
        +
        
        –
        
        Аноним:
        
        19.09.2014 в 20:29
        
        Пиндосы сами завалили башни и наварились не кисло. А вообще вова твой начальник прав – такого дебила заменить будет сложновато.
        
        0
        
        +
        
        –
        
        Олег:
        
        20.09.2014 в 10:05
        
        А какая связь между 11 сентября и Ираком?
        
        0
        
        +
        
        –
        
        Вова Тернополь:
        
        20.09.2014 в 21:21
        
        Ты не представляеш подлый Аноним, если б ты мне счас попался или попалась , что б я с тобой сделал, от падло ….. Ладно ложил я на этот сайт, больше не зайду, “братья” блин. СОБАКА ТЫ !!!!!!!!!!!!!!!!!!
        
        0
        
        +
        
        –
        
        разведбат:
        
        19.09.2014 в 19:13
        
        вов чем больше тебя читаю,тем яснее становится почему тебя год учили с фидера на фидер переходить,для умных электриков:реверс газа это ПОКУПКА ТОВАРА в Е.С сначала будет энергетический голод ты же получил график отключений? Потом Е,С прдаст вам электроэнегию ЭТО ТОЖЕ ТОВАР.Потом задавят сельское хозяйство и ты будешь покупать у них кушать,ПРИМЕР БОЛГАРИЯ.
        
        -1
        
        +
        
        –
        
        Вова Тернополь:
        
        19.09.2014 в 19:21
        
        По ходу они дешевле продают нам газ ежели Вы. Графики уже давно есть. Но пока не отключали о кроме Крыма. Електроэнергию они нам не продадут, у них нет таких возможностей, они сами у нас покупают, к примеру Бурштынская ТЕЦ там 12 блоков по 200 МГвт. работает только суто на Европу. Сель. хозяйство могут задавить даже спорить не хочу
        
        0
        
        +
        
        –
        
        разведбад:
        
        19.09.2014 в 19:42
        
        А откуда в Европе дешевый газ? Если даже какое-то время проторгуют себе в убыток/что само посебе вызывает сомнение/то потом зимой доберут когда деваться будет некуда.Раз есть графики отключений значит дефицит уже предусмотрен,электричестчво можно гнать заграницу по цене контракта/никуда не денешься/,а потом покупать дорже/потомучто тоже никуда не денешься/,а еще можно закрыть аэс как опасные и не соответствуещие нормам е.с можно скупить электростанции и продавать энергию на своих условиях.А трубу уже хотели прдать твоим кумирам пиндосам-гарантам.Тряпки никому не интересны.Можно дать кредиты и на эти кредиты продать оружие двойной навар и с оружия и прценты. Еще примеры нужны?
        
        -1
        
        +
        
        –
        
        Вова Тернополь:
        
        19.09.2014 в 19:34
        
        Разведка. Машинку такую в об”явлениях назырыл – японец мицубиси, звонил продавцу, русским оказался, насмеялся живот болел. Говорит – почти новая -199 год, по дорогам СНГ не ездила, окроме пригнана от тудово через Казахстан, Узбекистан, Россию и еще че-то. Возможен торг. Правый руль, токо педали че-то с лева – по этому и торг возможен, тюнинг капец, говорит 16 подушек безопасности есть, даже на капоте и днище во апарат. На капоте говорит – от защиты пешоходов, а на днище для уменьшения тормозного пути…..
        
        0
        
        +
        
        –
        
        разведбад:
        
        19.09.2014 в 19:48
        
        Че за пурга? Где нарыл на мобиле? Там праворучек вообще нет.Конструктор из владика? На хрена он на украине? Ты вообщеоткуда машины гоняешь?
        
        -1
        
        +
        
        –
        
        :
        
        23.09.2014 в 05:37
        
        Ложь. Есть праворучки. Свободно завозили пока кацапы не запретили.
        
        0
        
        +
        
        –
        
        разведбат:
        
        23.09.2014 в 08:15
        
        Для сумасшедших анонимов мобиле.же европейский сайт на имеющий русскую версию им пользуются для покупки авто в Европе, как кацапы могут запретить право ручки на европейском сайте? Очередное подтверждение интеллекта укробубуина.За все знают только вечно херь несут.
        
        0
        
        +
        
        –
        
        Вова Тернополь:
        
        19.09.2014 в 19:50
        
        А ну его с этим газом. Перезимую в деревне. Привез 2 камаза угля, за отпуск вварил паралельно газовому котлу твердотопливного как нибудь перезимую…а еще генератор купить надо, не знаеш какой хороший?
        
        0
        
        +
        
        –
        
        Вова Тернополь:
        
        19.09.2014 в 19:53
        
        У те че нет чуства гумора – да прикалывался он – бухой был, вот и смеялись вместе
        
        0
        
        +
        
        –
        
        разведбад:
        
        19.09.2014 в 20:06
        
        У меня сегодня компаньен в двенадцать поперся поздравлять руководство хим.завода с днём оборнщика потом руководство комбината с днем лесного хозяйства в три я его забрал потом он по ходу жиранул с логистом,так что уменя с таким юмором сегодня перебор по этому и не воспринял видимо.
        
        -1
        
        +
        
        –
        
        Тарас Бульба:
        
        22.09.2014 в 00:23
        
        Засунь провод в зад Парашенку и будет тебе щастя!
        
        0
        
        +
        
        –
    - Вова Тернополь:
      
      19.09.2014 в 18:32
      
      Да тепер они будут слушать только Доктора Албана
      
      0
      
      +
      
      –
denis:

19.09.2014 в 15:39

а если солдат лишился на войне пол туловища, то как доказать что фонарик при тебе был?

0

+

–
- Олег:
  
  19.09.2014 в 15:43
  
  Видимо страховой агент выезжает на место происшествия, делает замеры рулеткой, фотографирует, составляет протокол осмотра и т.д.
  
  0
  
  +
  
  –
DC:

19.09.2014 в 16:04

наброс удался, я смотрю

0

+

–
Kot SS:

19.09.2014 в 17:25

С первых же строк вранье!
Кстати по сербский пингвин будет- пенгуин.
А слово пиндос вообще относится к грекам ! Прежде чем постить хрень научитесь мозгами думать а не пропагандой !

0

+

–
- разведбад:
  
  19.09.2014 в 22:03
  
  Пиндос производное от пи-ас также как чайник от частника какие пингвины греки
  
  -1
  
  +
  
  –
KS:

19.09.2014 в 19:08

Ребята – Олег и Вова – может вам телефонами обменяться?

0

+

–
KS:

19.09.2014 в 19:12

А слово пиндос – это русские придумали, чтоб американцев обзывать.
Сейчас его пытаются привязать к созвучним словам, но это просто немного видоизмененный русский мат.

1

+

–
- :
  
  23.09.2014 в 05:38
  
  Согласен. Похоже малолетние пацаны придумали.Самое обидное то, что американцы даже не подозревают о слове пиндос.
  
  0
  
  +
  
  –
  - Аноним:
    
    23.09.2014 в 08:34
    
    Похоже только малолетние пацаны могут знать за всех американцев,хотя в каком нибудь штате Вирджиния или Джорджия амеры может и не подозревают что их так называют.
    
    0
    
    +
    
    –
александр:

19.09.2014 в 19:29

“Нет такого завоевания,которое имело бы смысл; нет такой войны,где стоило бы сражаться.В конце концов,единственная земля,что останется нам,-та,в которой нас похоронят”
философ Калан (А.Македонский Пределы мира)

0

+

–
:

23.09.2014 в 21:46

Господа хохлы стесняюсь спросить,а горячую воду в Киеве дали,или Кличко пошутил что в сентябре даст?

0

+

–
- Хохол:
  
  23.01.2015 в 22:28
  
  Холоп Аноним, все дали, не переживай.
  
  0
  
  +
  
  –

Последние новости

ФотоТелеграф

Почему американцев прозвали пиндосами

Также на ФотоТелеграфе: